Щороку Американський кінологічний клуб (American Kennel Club, AKC) складає рейтинг найпопулярніших порід собак, і якщо лідером кілька років поспіль залишається французький бульдог, то в самому низу таблиці традиційно опиняються породи, про які більшість людей навіть не чула. Рідкісність при цьому не має жодного стосунку до того, наскільки собака розумна, гарна чи придатна для родини - клуб пояснює таку позицію суто статистикою реєстрацій.
Популярність породи визначають за кількістю зареєстрованих цуценят, а не за якістю характеру чи вроди. Порода, що опинилася внизу списку, не гірша за інші - її просто рідше заводять. У рейтингу за 2025 рік останні десять місць посіли такі породи:
- Норвезький лундехунд (Norwegian Lundehund) - 202 місце
- Слоугі (Sloughi) - 201 місце
- Великий вандейський басет-грифон (Grand Basset Griffon Vendéen) - 200 місце
- Хар'єр (Harrier) - 199 місце
- Чинук (Chinook) - 198 місце
- Чеський тер'єр (Cesky Terrier) - 197 місце
- Бельгійський лакенуа (Belgian Laekenois) - 196 місце
- Азавак (Azawakh) - 195 місце
- Фінський шпіц (Finnish Spitz) - 194 місце
- Ханаанський собака (Canaan Dog) - 193 місце
Ось чотири головні причини, чому ці породи так і не стали масовими.
Робота, якої більше немає
Частина собак ставала рідкісною, бо зникала їхня професія. Норвезького лундехунда, який замикає рейтинг, виводили, щоб діставати живих тупиків із прямовисних скель Норвегії. Для цього в нього на кожній лапі по шість пальців, додатковий суглоб у шиї, який дає змогу загинати голову назад, і надзвичайно гнучкі плечі, що дозволяють вивертати передні лапи вбік.
Коли норвезькі фермери перейшли на сітки для лову тупиків, потреба в таких собаках відпала, а уряд ще й обклав лундехундів податком. У результаті, за даними AKC, зараз у всьому світі залишилося менше ніж 2000 лундехундів, із них у США - менше 400.
Заборона полювання ледь не стерла породу
Історія слоугі ще драматичніша. Цю стародавню хорту з північноафриканських пустель регіону Магриб ще у XIII столітті цінували за витривалість і швидкість - вона полювала на диких кабанів, кроликів, шакалів та оленів. На початку XX століття в Марокко й Алжирі полювання з хортами заборонили, а до цього додалася епідемія сказу - і порода майже повністю зникла.
До США слоугі потрапила лише 1973 року, а офіційне визнання AKC отримала у 2016-му. Тобто повноцінний «стаж» у країні в неї лише близько десяти років, і на всю країну залишилися одиниці заводчиків цієї породи.
Рідкісні, але не невідомі
Не завжди рідкісна порода є незнайомою людям. Англійський та американський фоксгаунди посіли 187-е та 188-е місця відповідно, хоча мають давню історію. Англійського фоксгаунда AKC визнав ще 1909 року: спочатку його використовували для полювання на оленів, згодом - на рудих лисиць.
Однак полювання на лисиць у Британії здебільшого заборонили, а у США та Північній Ірландії воно втратило масовість. До того ж у цих собак надзвичайно сильний мисливський інстинкт, вони потребують великих навантажень, а їхнє виття чути з відстані понад милю - не найкращий набір для життя в квартирі.
Нові породи ще не встигли стати відомими
Інколи рідкісність пояснюється простою новизною. Чеських тер'єрів у США, за даними AKC, лише близько 600 особин, а активних заводчиків - п'ятеро на всю країну. Породу вивів чеський селекціонер Франтішек Горак у 1948 році, схрестивши силіхем-тер'єра зі шотландським тер'єром, щоб отримати витривалого мисливця, здатного пролазити в лисячі нори.
До США чеського тер'єра завезли 1987 року, а офіційно AKC визнав породу лише у 2011-му - це одна з найновіших порід у реєстрі клубу. Саме через таку «молодість» про доброго і товариського пса, який чудово ладнає з дітьми, знає ще замало людей.
Раніше портал Знай повідомляв, собаки нюхом відчувають емоції одна одної.
